Thank you!
We will contact you shortly.
EN
UA
ТАКСОНОМІЯ ЄС І СТАЛІСТЬ: чи мало місце введення в оману в контексті ESG
ТАКСОНОМІЯ ЄС І СТАЛІСТЬ: чи мало місце введення в оману в контексті ESG
Автор: Андрій Демиденко, член Асоціації експертів зі сталого розвитку
Під час обговорення теми «Вирішальна роль сталості у відновленні України» на заході, організованому GIZ в листопаді 2024, було виявлено критичний недолік у класифікації економічної діяльності як стійкої за версією Таксономії ЄС. Підхід Таксономії ЄС до сталості може вводити в оману, якщо розглядати його через призму критеріїв ESG (екологічні, соціальні та управлінські аспекти).
Хоча Таксономія акцентує увагу на діяльності, яка сприяє досягненню хоча б однієї з шести екологічних цілей, це не гарантує повного чи збалансованого узгодження з ширшими принципами ESG. Такий вибірковий підхід може дозволити визнати діяльність «сталою чи стійкою», навіть якщо вона шкодить іншим важливим екологічним чи соціальним цілям, створюючи прогалини у вирішенні повного спектра викликів сталого розвитку.
Це ілюструє, як окремі підходи до сталого розвитку, зокрема через рамки Таксономії ЄС, можуть сприяти прогресу в окремих сферах, але водночас залишати поза увагою ширший контекст сталості і синергетичні дії, необхідні для ефективного вирішення глобальних викликів, таких як зміна клімату. Такий підхід підкреслює важливість інтеграції екологічних, соціальних та економічних цілей , в єдиному управлінському підході. Це особливо актуально у світлі рекомендацій МГЕЗК щодо кліматостійкого розвитку.
Автор: Андрій Демиденко, член Асоціації експертів зі сталого розвитку
Під час обговорення теми «Вирішальна роль сталості у відновленні України» на заході, організованому GIZ в листопаді 2024, було виявлено критичний недолік у класифікації економічної діяльності як стійкої за версією Таксономії ЄС. Підхід Таксономії ЄС до сталості може вводити в оману, якщо розглядати його через призму критеріїв ESG (екологічні, соціальні та управлінські аспекти).
Хоча Таксономія акцентує увагу на діяльності, яка сприяє досягненню хоча б однієї з шести екологічних цілей, це не гарантує повного чи збалансованого узгодження з ширшими принципами ESG. Такий вибірковий підхід може дозволити визнати діяльність «сталою чи стійкою», навіть якщо вона шкодить іншим важливим екологічним чи соціальним цілям, створюючи прогалини у вирішенні повного спектра викликів сталого розвитку.
Це ілюструє, як окремі підходи до сталого розвитку, зокрема через рамки Таксономії ЄС, можуть сприяти прогресу в окремих сферах, але водночас залишати поза увагою ширший контекст сталості і синергетичні дії, необхідні для ефективного вирішення глобальних викликів, таких як зміна клімату. Такий підхід підкреслює важливість інтеграції екологічних, соціальних та економічних цілей , в єдиному управлінському підході. Це особливо актуально у світлі рекомендацій МГЕЗК щодо кліматостійкого розвитку.
Необхідність синергії: позиція МГЕЗК
Згідно зі Зведенням для політиків шостого звіту 2022 року МГЕЗК (Міжурядова група експертів зі змін клімату), досягнення сталого розвитку вимагає синергії принаймні між двома основними діями — пом'якшенням (зміни клімату) і адаптацією.
У звіті наголошується:
Відповідно до Рис. 1 основна увага приділяється взаємодії між взаємопов'язаними системами - кліматом, екосистемами (включаючи біорізноманіття) та людським суспільством. Ця взаємодія лежить в основі ризиків, що виникають внаслідок динамічної взаємодії зміни клімату, деградації екосистем та втрати біорізноманіття, і, водночас, відкриває можливості для майбутнього.
Отже, шостий звіт МГЕЗК підкреслює, що без синхронізованих зусиль у пом'якшенні змін клімату та адаптації до їх наслідків сталий розвиток стає недосяжним. Це не лише заклик до технічних чи політичних змін, а попередження про те, що нинішні моделі розвитку можуть загострити кліматичні ризики й соціальну нерівність, ускладнюючи глобальні зусилля. Важливість кліматостійкого розвитку виходить за рамки екологічних питань, адже йдеться про соціальну та економічну стійкість, що підкреслює необхідність термінових міжсекторних і глобальних рішень до закриття «вікна можливостей».
Рис 1. Зі звіту МГЕЗК про взаємозв’язок клімату, екосистем та суспільства
Денніс Медоуз, американський вчений, заслужений професор в галузі управління системами, колишній директор Інституту політичних і соціальних досліджень при Університеті Нью-Гемпшира, широко відомий як співавтор доповіді «Межі зростання» Римському клубу, у своїй лекції, присвяченій 50-й річниці концепції «Межі зростання» (приватне повідомлення, авторський переклад А. Демиденка), висловив ще більш радикальну точку зору:
«Те, що ми рекомендували у 1972 році, більше неактуальне. Тоді вплив людства на довкілля, ймовірно, був нижчим за рівень, який може витримати планета, і наша мета полягала в тому, щоб уповільнити розвиток, перш ніж досягти цієї межі. Зараз масштаби людської діяльності значно перевищують цю межу. Завдання тепер полягає не в тому, щоб уповільнити розвиток, а в тому, щоб повернути систему до прийнятних рівнів, які планета здатна витримати. Це зовсім інші виклики, які потребують іншої моделі».
Він продовжив: «Нинішня система входить у фазу спаду. Уникнути потрясінь неможливо — зміни клімату, громадянські війни тощо. Сталий розвиток більше недосяжний; натомість ми повинні зосередитися на стійкості системи до зовнішніх впливів. Орієнтуючись на зростання, ми прагнемо максимальної ефективності, але це майже завжди знижує стійкість системи до потрясінь, роблячи її більш вразливою.
Простий приклад: якщо у фізично обмеженому світі ми робимо все заради зростання, то максимізуємо ефективність, що досягається лише за рахунок зменшення стійкості системи до зовнішніх впливів. Це означає збільшення ризиків».
Тож, сучасні виклики сталого розвитку демонструють, що традиційні моделі, спрямовані на зростання та оптимізацію, не завжди здатні забезпечити довгострокову стійкість у межах екологічних і соціальних систем. Накопичені наслідки кліматичних змін, перевищення екологічних меж та загострення соціальних нерівностей вимагають перегляду фундаментальних підходів до розвитку. Саме в цьому контексті погляди Денніса Медоуза пропонують переоцінку пріоритетів, закликаючи звернути увагу на стійкість як ключовий елемент адаптації до нових глобальних реалій.
Вплив на Україну
Вислів Д. Медоуза — «Ми повинні прагнути не сталого розвитку, а стійкості системи до зовнішніх впливів» — заслуговує на серйозне обговорення.
Це особливо важливо для України, яка готується до переговорів з ЄС щодо умов вступу у 2025 році. Потенційна недосконалість Таксономії ЄС може значно ускладнити ці переговори, особливо якщо визначення сталості не узгоджуватиметься з практичними реаліями відновлення України та посилення її стійкості.
Розуміння різниці між стійкістю та сталим розвитком є критичним не лише для стратегії відновлення України, але й для успішного узгодження з європейськими політиками під час переговорів про вступ.